Після звільнення від російських окупантів півночі України радник керівника Офісу Президента Олексій Арестович дав інтерв’ю, де сказав таку фразу: «знімаю шляпу перед Сумами» і зазначив, що в захваті від тероборони і партизан Сумщини, які без підтримки військових, самотужки воювали з танковими військами противника.
На звільнену Сумщину навідались і ми, щоб побачитись з місцевими чоловіками, які в найскладніші часи взяли до рук зброю і стали на захист Батьківщини.
В Сумах ми зустрілися і поспілкувалися з декількома хлопцями, які з перших днів повномасштабної війни вступили в ряди місцевої тероборони і безпосередньо приймали участь у бойових діях з російськими окупантами.
Далі хронологія подій та історія протистояння агресору зі слів місцевих тероборонівців (домовились не називати їх імена і прізвища).
До 24 лютого місто фактично жило звичайним життям. Були розмови і побоювання щодо російського вторгнення, але більшість все ж таки скептично відносилась до такої інформації. Напередодні повномасштабного наступу почали навіть ширитися такі чутки, що керівництво міста (і області), а також керівництво силових структур вивезли документацію і самі полишили Суми. Як потім з’ясувалось це були не чутки і коли російські загарбники зайшли в місто зі слів місцевих мешканців більшості з чиновників там вже не було.
Отже, 24 лютого рано вранці, Путін оголосив початок так званої «спецоперації» і на Україну обрушилися ракетні удари. Того ж дня перші колони російської бронетехніки увійшли в місто Суми (на відео)
Російські війська, заходили в місто з декількох сторін, зокрема, з Курського проспекту та по Харківському шосе зі сторони заводу «Хімпром» і транзитом проїхали через все місто. Лише в деяких районах, на околицях, наприклад біля артилерійського училища, відбулися зіткнення.
Основна активність російських військ спостерігалась по селам і райцентрам області – вони просувалися у напрямку столиці.
Проїхавши місто ворожі війська не захоплювали адмінбудівлі, в тому числі і силових відомств, оскільки ймовірно їх головною ціллю було швидке просування на Київ. Тому вся зброя, яка зберігалася у місті, залишилась на складах і з перших днів війни була роздана серед добровольців.
Самі ж добровольчі загони формувалися переважно стихійно, по дворах, районах. Один із наших співрозмовників, наприклад, розповів, що вони зібралися самостійно і спочатку озброєні були лише «коктейлями Молотова», які масово почали розливати у гаражах. Згодом отримали стрілецьку зброю і навіть обзавелися парою-тройкою гранатометів – радянських РПГ-7.
Їхній загін був сформований за місцем проживання у районі «Хіммістечко», недалеко від Хімзаводу, в промзоні якого ховалася російська військова техніка.
З подальшої розповіді тероборонівців можна зробити висновок, що російські війська, які проходили через місто Суми допустилися фатальної помилки. Їхні основні колони з самого початку вторгнення, не зустрівши значного опору української армії, пройшли відносно спокійно через місто і по району і рушили далі в напрямку столиці. Інформація про відсутність у Сумах військових ЗСУ і, відповідно, що можливе відносно безпечне переміщення, була передана іншим підрозділам, зокрема і військам тилового забезпечення.
Як через саме місто так і по області розтягнулися колони техніки: танки, бронемашини, вантажівки з особовим складом та БК, паливозаправщики… Примітно, що росіяни почувалися спочатку доволі впевнено, бо очевидно були під впливом пропаганди, начебто їх в Україні хтось чекає. Частина колон противника рухалися невеликими групами, а солдати сиділи зверху на «броні».
Ось тут і випала нагода «розгулятися» місцевим партизанам. Наведемо один епізод із розповіді нашого співрозмовника.
«Групою у декілька чоловік, серед яких не було жодного військового, озброєні автоматами Калашникова, коктейлями з запальною сумішшю та одним гранатометом ми зробили засідку на в’їзді у місто. Через декілька годин очікування з’явилась ворожа техніка – з гранатомета був підбитий БТР, який їхав перший, також спалили бронеавтомобіль. Одна вантажівка була захоплена неушкодженою. Частині окупантів вдалося втекти, більшість було знищено, а двох узято в полон. Російські військові навіть не зрозуміли, що відбулося, вони були впевнені, що в місті немає української армії і не очікували, що можуть отримати такий спротив від цивільних».
Також 26 лютого їх колеги з тероборони іншого району затримали та розбили колону техніки ворога на Курському проспекті при спробі в’їхати в місто.
Починаючи з перших днів березня безпосередньо Суми вже знаходились під українським контролем але перебували в осаді – майже з усіх сторін через населені пункти відбувалось постійне переміщення російських військових колон, які стали оминати обласний центр. Натомість по Сумам почали частіше наносити ракетні, артилерійські удари та бомбардувати з повітря.
В таких умовах більше страждало саме цивільного населення та об’єкти інфраструктури – руйнувань зазнавали приватні будинки, заклади освіти, під удари постійно потрапляли ТЕЦ, котельні, об’єкти Водоканалу, електропідстанції.
А безпосередньо бойові дії відбувалися в містечках і селах області. Найбільш запеклі бої були, зокрема, у Конотопі, Охтирці, Тростянці, Боромлі та інших населених пунктах.
Тероборонівці розповіли, що в самому обласному центрі основні бойові сутички відбувались до кінця лютого, а з початку березня вони вже організували в місті блокпости та постійне чергування. Знищення ворожих військ продовжувалося вже по сумському району – так, наприклад, в районі с. Токарі, під Сумами було захвачено танк Т-90 та взято в полон декілька російських військових. Ще один Т-90 захопили під Краснопіллям. Він був з повними баками солярки, боєкомплектом, всередині був максимально укомплектований різною технікою. І таких історій було багато.
Більшість захопленої ворожої техніки тероборона звозила в Суми і потім її використовували проти загарбників.
Крім того, було багато випадків, коли російські військові просто кидали бойову техніку і до рук наших захисників потрапляли новенькі, укомплектовані одиниці бронетехніки. Наприклад, про один з таких випадків йдеться в сюжеті Суспільне Суми, коли до тероборони потрапив "парадний" танк окупантів.
На початку квітня, зазнавши значних втрат, ворог повністю покинув Сумську область. Одною із причин, чому російським загарбникам не вдалося «взяти» столицю України стало те, що протягом місяця, поки тривали активні бойові дії в Київській, Чернігівській та Сумській областях на цих територіях постійно знищувалися тилові колони та підкріплення ворога. І значний вклад в це зробили саме бійці загонів територіальної оборони.
Звертаємо увагу, що всі, хто приймає участь у збройному опорі агресору, допомагає Збройним Силам України, чи будь-яким чином постраждав від російської військової агресії, а також має факти злочинів солдатів рф може надсилати інформацію (розповіді, фото, відео, тощо) на нашу електронну пошту: porady_urista@ukr.net.
Ми будемо публікувати ваші історії, оприлюднювати надані матеріали і, крім того, передавати їх міжнародним партнерам (медіа та правозахисним організаціям) для висвітлення російських військових злочинів у світі та збирання доказової бази для майбутнього притягнення до відповідальності злочинців.
