Складна ситуація в економіці України має й позитивний аспект. Дедалі більше людей бізнесу, розбуджених Революцією гідності, намагаються взяти у власні руки свою долю й мотивувати уряд діяти виключно на користь народу. Такі завдання ставить перед собою й підприємець Руслан СОБОЛЬ, глава Асоціації власників малого й середнього бізнесу, куратор економічного блоку Альтернативного громадського руху «ПрОпозіція». — Чи вважаєте ви, що сьогодні державі небайдуже до малого й середнього бізнесу? Чи не показала протилежного дискусія щодо впровадження касових апаратів? — Показала. Але ми зміцнилися в розумінні того, що відбувається. Річ у тому, що держава похапцем шукає гроші. Провівши аналогію з простою людиною, ви зрозумієте, що в таких умовах вона може вдатися до необдуманих дій і рішень. Зрозуміло, що державу сьогодні лихоманить, вона приймає хибні рішення. А за їхні наслідки ніхто не збирається відповідати. Між людьми, які розробляють такі рішення, та представниками реального сектора економіки — прірва нерозуміння. Жоден з останніх законопроектів — ні про єдиний соціальний податок, ні про податкову амністію, ні про касові апарати, не обговорювався з профільними асоціаціями або організаціями бізнесу. Більше того, всі їхні конструктивні пропозиції, що йдуть нескінченним потоком до уряду, до Верховної Ради, до міністерства, потрапляють у якісь «чорні діри».
«В ПЕРШОМУ КВАРТАЛІ ЛИШЕ ПО КИЄВУ ЗАКРИЛОСЬ 20% ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО БІЗНЕСУ»
— Ваша програма «Business-UР» передбачає можливість відновити економіку України, спираючись в першу чергу на малий і середній бізнес. Ви вважаєте, що зараз він у занепаді й неабияк скоротив свою діяльність? Чи є із цього приводу якась статистика? — Ми абсолютно впевнені, що виключно через сферу малого й середнього бізнесу тільки й можливо підняти українську економіку, відродити її. Точкою відліку можна вважати 2008—2012 роки, коли ВВП у нас зростав у середньому на 5,1% за рік. У нас були тоді якісь плани, ми рухалися й розвивалися. А зараз ВВП за 2014 рік у мінусі — мінус сім відсотків, а за 2015-й падіння вже 7,5%. Та й то я вважаю, що це дуже «скромна» оцінка — щоб не шокувати тих людей на Заході, в Америці та Європі, які за нами спостерігають. Коли ж вести мову про статистику, то лише в Києві за січень, лютий й березень цього року 20% підприємств малого бізнесу припинили свою діяльність. І ця тенденція, причому в геометричній прогресії, фіксується й далі. Ми це бачимо й відчуваємо, спілкуючись у своєму колі. Підприємницькі настрої здебільшого такі: продати, що можливо, й виїхати з країни. — Резерви малого та середнього бізнесу ви бачите в тому, щоб запобігти корупції, що обезкровлює бізнес. Про які конкретно суми йдеться? — Думка багатьох експертів: у країні близько 400 мільярдів гривень тіньового обігу. МВФ свідчить, що 60% економіки України перебуває в тіні. Ми вважаємо, що в тіні 80% малого й середнього бізнесу. Однозначно це один з головних чинників корумпованості країни й перше, з чим слід боротися. Але окрім пустопорожніх слів і обіцянок реформ, які всі чують по телевізору, ми більше нічого не бачимо. А ми абсолютно точно знаємо, як і що треба зробити. У своїй програмі ми, зокрема, вказуємо, що в суспільстві має бути абсолютне неприйняття тих структур, які зацікавлені в корупції. — Як — це ключове слово, тому що всі проти корупції, але мало хто знає, як її перемогти, та й чи можливо це взагалі. Так от: як? Потрібні головним чином репресії проти нечесних чиновників або й своєрідний суспільний договір бізнес-середовища: хабарів більше не даємо ні за яких обставин і сигналимо органам за кожної спроби здирства? — На жаль, у нашій країні і з нашим менталітетом ніщо з того, що ви назвали, не спрацює. Грузинський досвід, коли, здавши хабарника, люди отримували чималі премії, у нас не пошириться. Понад двадцять років наша економіка розвивалася, так би мовити, за «диким» сценарієм, у малого й середнього підприємництва немає культури ведення бізнесу, немає довіри до держави. Усі його декларації не сприймаються, люди в них не вірять. Щоб перемогти корупцію, з нею, я вважаю, не треба взагалі боротися. Слід просто прибрати коріння, яке її живить. А це регулююча та фіскальна функції держави. Потрібно обеззброїти чиновників з перевіряючих і контролюючих органів, які приходять за хабарами. І дати бізнесу можливість нехай і «дико», але розвиватися. Його головний обов’язок перед державою — сплачувати податки. А головна регулююча функція держави — стежити за сплатою податків. І крапка.
«КІЛЬКІСТЬ ПОДАТКІВ ДЛЯ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ ПОТРІБНО ЗВЕСТИ ДО ОДНОГО»
— Одна з головних цілей організації, що створюється, — детінізація економіки. Але чи впевнені ви в тому, що пропоновані вами для цього інструменти працюватимуть? Продовження мораторію на перевірки можна добитися, та його вже, по суті, й так продовжили, але як змусити бізнес укладати трудові договори, якщо йому не вигідно працювати на світу й він вимушений йти в тінь? — Про якісь доступні кредити для бізнесу ми, звісно, можемо забути, це зрозуміло. У цей час у нашій країні ми їх не отримаємо. І таких підприємств, які скотилися за межу збитковості, дуже багато. Вони будуть змушені закриватися й закриються. Люди залишаться без роботи. І ця тенденція, як ми вже говорили, посилюється. Ми до цього маємо бути готові, й мораторієм, звісно, справу не виправиш. Тут працює економіка, й вона невблаганна. Але нерідко до такого фінішу підприємства буквально підштовхують «заборонені», згідно з мораторієм, перевірки різних структур. Річ у тому, що перевірки, всупереч закону про мораторій, як проводилися, так і проводяться. Наче цей закон написаний в іншій країні та для інших людей. Але малий і середній бізнес просто необхідно вивести з тіні, в яку він ховається, щоб вижити. І чому ми впевнені, що це у нас вийде? Ми пропонуємо нову модель відносин між державою, суспільством та бізнесом і плануємо підписати з державою соціальний договір. У ньому ми хочемо втілити й закріпити ідею про те, що держава на якийсь час (від трьох до п’яти років) відмовляється від тотальних фіскальних і контрольних функцій. У відповідь на це бізнес бере на себе зобов’язання узаконити трудові відносини з усім своїм найманим персоналом. І це зобов’язання держава зможе й перевірятиме, залучаючи до цього також і громадськість, бізнес-середовище. Це буде дуже дієвий інструмент, оскільки ніщо так не працює, як конкуренція. Уявіть: два молочні заводи. На одному всі робітники офіційно оформлені, а на іншому, як і раніше, отримують зарплату в конвертах. Звісно, те підприємство, яке вийшло на світло, не допустить, щоб конкурент залишався в тіні. Отже, контроль бізнесу в цьому випадку буде значно ефективнішим, ніж державний. Ми вважаємо, що кількість податків для малого й середнього бізнесу треба зменшити й звести до одного. Хоча б на три-п’ять років. До цього податку може входити й сьогоднішній податок з фізичних осіб. З нього ж держава братиме гроші для фінансування Пенсійного фонду, а точніше — пенсійних фондів, які мають бути приватними, й це досить успішний світовий досвід. Про величину пропонованого податку треба, звичайно, домовлятися. Але за цим податком має пильно дивитися держава, платити його слід невідворотно й без всяких преференцій. А назвати цей податок можна як завгодно, і нехай держава, отримавши його від бізнесу, потім ділить ці гроші відповідно до державних і суспільних потреб — і на оборону, і на соціалку, і на підтримку законності та безпеки, словом туди, куди треба. А бізнес, побачивши перспективу на ці три або п’ять років і свої економічні вигоди, віддасть державі значну частину тих коштів, які сьогодні в тіні або навіть виведені з країни. В Україні, я думаю, утвориться черга інвесторів-нерезидентів, які схочуть працювати в нашій країні. І тоді у нас виникне справжній економічний бум. За нашими оцінками, вже в перший рік реалізації цієї програми в країні буде створено не менш як 50 тисяч нових робочих місць. За перший рік буде забезпечено 5% зростання ВВП, а потім щороку — 5—7%.
«ВІД ВІЛЬНОЇ ЗОНИ ДЕРЖАВА НЕ ВТРАТИТЬ, А ВИГРАЄ»
— Чи не надто багато втратить держава, якщо відмовиться від усіх експортних і імпортних мит, що діють сьогодні? — Ми впевнені, що саме мита, митниці, де їх збирають і податок на додану вартість, а також різні ліцензії — це саме ті сфери, де генеруються тіньові фінансові потоки, де знищується творча сила справжньої конкуренції. Якщо державі цікаво вивести економіку на світло, отримати як мінімум 400 мільярдів гривень, а то й більше (повторюся, за оцінками МВФ тінь — це 60% сьогоднішньої нашої економіки), й змусити ці гроші працювати на державу, а ми показуємо шлях, як це зробити, то держава має підтримати наші пропозиції оплесками. А втрати? Скажу вам, що у нас сьогодні на кордоні утворилися величезні економічні діри. Ми перша країна за контрабандою і на пострадянському і на європейському просторі. Через нас контрабанда з Китаю йде до Європи. А контрафактний алкоголь і тютюн ми самі виробляємо й переправляємо контрабандою через кордон. Отже, від вільної зони держава не втратить, а виграє. Позбувшись чорних дір, ми заощадимо левову частку втрат, які сьогодні дають офшори й тінь.
