Всеукраїнська громадська організація “Правозахисна організація “Спільна Мета” в результаті майже річного дослідження підготувала Другий Незалежний громадський Звіт (моніторинг) щодо захисту прав дитини в Україні в 2010 – 2012 рр. Звіт було презентовано широкій громадськості в Міжнародний день захисту дітей – 1 червня 2013 року.
Як зазначається в Звіті, стан дотримання прав дитини в Україні в 2010-2012 роках залишався задовільним. Серед головних проблем варто відзначити: відсутність належного державного моніторингу за дотриманням прав дитини та системну бездіяльність відповідальних осіб державних органів; широку втягненість дітей в злочинні прояви як в ролі злочинця, так і жертви; неспроможність держави та суспільства забезпечити належні соціальні стандарти виховання й розвитку дітей (особливо належних до вразливих соціальних груп та меншин); розповсюдження в дитячому середовищі шкідливих звичок; спекулятивна політична дискусія навколо т.зв. «ювенальної юстиції» .
Так за даними органів внутрішніх справ, упродовж 2010 – 2012 років зареєстровано 42 353 злочинів, вчинених неповнолітніми або за їх участю, з них 6821 – повторно. У проваджені органів внутрішніх справ перебувало 206 кримінальних справ про жорстоке поводження з дітьми. За останні три роки з реабілітуючих підстав Верховним Судом України було закрито дві справи стосовно трьох неповнолітніх.
Від злочинних посягань упродовж 2010 – 2012 років потерпіло 25 366 дітей, з них 8723 – малолітні. За зазначений період зареєстровано 350 злочинів, пов’язаних із ввезенням, виготовленням або розповсюдженням творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, 1778 – пов’язані із ввезенням, виготовленням, збутом та розповсюдженням порнографічних предметів. На нашу думу, однією з причин різкого зростання такого виду злочинів було викликано ліквідацією Державного комітету у справах національносте та релігій у 2010 р. у зв’язку з широкомасштабною адміністративною реформою.
За 2010 – 2012 роки було порушено 35 кримінальних справ щодо розкрадання бюджетних коштів, виділених на функціонування закладів для дітей. За повідомленнями Міністерства соціальної політики України, упродовж 2010 – 2012 років припинено функціонування двох прийомних сімей. За фактами привласнення державних виплат на дітей прокурорами порушено 5 кримінальних справ.
За офіційною статистикою Державної служби статистики України кількість зафіксованих випадків торгівлі дітьми зменшилася впродовж 2010 – 2012 рр. Так, в 2010 р. було зареєстровано 36 злочинів, а у 2011 р. – 15 (42%), за перші 6 місяців 2012р. – 7. Оптимістичними є цифри щодо розкриття злочинів даної категорії, оскільки вони є абсолютними: у 2010 р. було розкрито 99% злочинів, а в 2011 р. – 100%. Все частіше жертвами цього злочинного бізнесу стають діти. За статистичними даними жертвами насилля стають 10 відсотків хлопців та 30 відсотків дівчат віком до 14 років. Щоправда, набуває широкого значення проблема внутрішньої торгівлі людьми. За статистикою Міжнародної організації міграції в Україні зросла кількість випадків внутрішньої торгівлі, особливо дітьми. Так, 114 випадків в 2010 р., 46 – за перші 6 місяців 2011 р. В останні роки спостерігаються випадки виявлення потерпілих від торгівлі людьми — громадян інших країн — в середині України, що є підтвердженням того, що Україна є не лише країною походження потерпілих від торгівлі людьми, але й призначення (8 осіб в 2010 р., 9 — за 6 міс. 2011). Йдеться про випадки, коли українці експлуатують своїх співгромадян. В першу чергу це трудове і сексуальне рабство та примусове жебрацтво. Українська торгівля людьми найбільше поширена у великих містах. Натомість жертвами торгівлі людьми здебільшого стають вихідці із маленьких міст та сіл.
Невтішним є той факт, що в Україні процвітає торгівля органами живих чи мертвих людей. Згідно з результатами журналістських розслідувань, Україна є одним із центрів в Європі по торгівлі людськими органами і частинами тіла. Штовхає на цей крок українців ряд причин, а саме: безробіття, соціальна невлаштованість і неспроможність забезпечити майбутнє собі і своїм близьким, можливість «легких грошей». Здебільшого це люди молодого віку від 20 до 30 років.
Залежно від динаміки чисельності дитячого населення країни можна зробити висновок про рівень захищеності дітей і стан додержання їхніх прав та законних інтересів. На жаль, протягом усіх років незалежності кількість дітей у країні катастрофічно зменшувалася. На початок 2010 р. дітей було на 5 млн. менше порівняно з 1991 р., тобто нараховувалось 8 081 126 дітей.
Разом з тим потрібно відзначити, що, в значній мірі, завдяки запровадженню державних програм підтримки народжуваності кількість дітей в Україні поступово зростає. Так, кількість державних реєстрацій народжуваності в 2011 році становить загальна кількість 505754. Це практично на 1% більше, ніж було зареєстровано в 2010 році. А За 2012 рік в Україні народилось уже 520,7 тис. дітей, що вже на 3% більше ніж за попередній період.
Україна, приєднавшись до Цілей розвитку тисячоліття, взяла на себе зобов’язання зменшити протягом 1990 – 2015 рр. смертність дітей віком до 5 років на дві третини. Серед основних причин катастрофічно високого рівня дитячої смертності в Україні є такі, яким можна запобігти. Для цього насамперед потрібно поліпшити стан репродуктивного здоров’я жінки та якість надання медичної допомоги новонародженим, зокрема діагностику та лікування хвороб, забезпечити лікарні підготовленими фахівцями, сучасним обладнанням.
В Україні державна допомога при народженні дитини зросла в півтора рази порівняно з 2010 роком. При народженні першої дитини родина отримує 17 952 грн, другої – 36 720 грн, третьої і кожної наступної – 73 440 грн. Розмір допомоги впродовж року збільшиться до 26 100 грн, 52 200 грн, 104 400 грн відповідно. Ця допомога нараховується в розмірах прожиткового мінімуму для дітей у віці до шести років, установлених на день народження дитини, тобто не менше 30 % прожиткового мінімуму. Розмір цих виплат буде збільшуватися разом з переглядом прожиткового мінімуму; в 2012 році зростання склало 10,5%.
Однак з огляду на наступні факти можна говорити про численні порушення прав дітей на отримання медичної допомоги. За даними аналітичної довідки 2012 р. 53% респондентів-дітей відмітили, що це право найчастіше порушується з боку медичних працівників. Більше третини опитаних дітей (39%) зазначили, що зверталися до медичних закладів самостійно. Кожна шоста дитина (16%) вказала, що їй робили медичні процедури (щеплення, уколи та інше) без згоди батьків. Причому питома вага таких дітей є значною навіть серед 10–13-річних дітей – 13%. Вагомої різниці залежно від статті та типу поселення не виявлено. 6% дітей, зазначили, що в них виникали проблеми з отриманням необхідних медичних препаратів.
Окремою проблемою є лікування дітей з рідкісними хворобами, хворих на епілепсію та аутизм, а також реабілітація дітей з ДЦП. Видатки Держбюджету 2012 року не відповідають реальним потребам забезпечення дітей-інвалідів та тяжкохворих дітей ліками, медичними препаратами, реабілітаційними послугами, імунопрофілактикою тощо. Зокрема, з’ясовано, що лікування “Хвороби “Гоше” забезпечене на 25%, “Ниркової недостатності (діаліз)” – на 37%, “Первинний імунодефіцит” – на 10%. Видатки на лікування деяких хвороб (аутизм, епілепсія, мукополісахаридоз) взагалі не передбачені. Недостатнім є забезпечення ліками та нерегулярність їх поставки, відсутність трансплантаційних методів лікування, відсутність стабільного реабілітаційного етапу лікування онкохворих дітей, відсутність умов для надання спеціальної паліативної допомоги. Порушується право дітей на батьківську турботу в лікувальному закладі, зокрема батькам заборонено перебувати в стаціонарі разом з дитиною, вік якої більше шести років.
У Державному бюджету стаття «Дитяча онкологія та онкогематологія» фінансуються всього на 45% від потреби. Онкохворі не мають змоги отримати повноцінне та ефективне лікування в Україні та за кордоном. Окрім цього, діти потребують якісної та професійної психіатричної допомоги. Статистика показує, що кожна 5 дитина в Україні потребує в тій чи іншій мірі допомоги спеціаліста-психіатра.
В Україні є мережа дитячих будинків-інтернатів (55 закладів), які функціонують в усіх регіонах і через які органи праці та соціального захисту населення опікуються дітьми-інвалідами з вадами фізичного та розумового розвитку. На повному державному забезпечення перебуває 3634 вихованців віком від 4 до 18 років, з них 1936 дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, та 1896 вихованців, які мають батьків. У центрах соціальної та змішаної реалібітації у 2010 р. перебувало 166164 дитини-інваліди, у 2011 р. – 165121. У 2010 р. 20 дітей інвалідів було забезпечено автомобілями, 2011 р. – 33 дитини. Це при тому, що на обліку станом на 01. 01. 2012 в органах праці та соціального захисту населення для забезпечення інвалідів автомобілями перебуває 4289 дітей-інвалідів. Недостатнє фінансування є основною проблемою. У Державному бюджеті України виділено цього року 87,4 млн. грн., що дасть можливість забезпечити автотранспортом близько 1456 інвалідів, однак необхідна сума становить 4,8 млрд. грн. У 2010 р. було оздоровлено 2 млн. 361 тис. 672 дитини шкільного віку, що становить 54,6% від загальної кількості дітей шкільного віку, а в 2011 р. – 2 млн. 661 тис. (63%). У 2012 р. планувалося забезпечити оздоровленням та відпочинком 2 млн. 682 тис. 821 дитину шкільного віку (63,6 % від загальної кількості дітей шкільного віку), а з них 96,2% – діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, і 46,7% – діти-інваліди від загальної кількості дітей цієї категорії.
Однією з головних небезпек, що загрожують здоров’ю дітей, є травми. На жаль, діти не завжди знають, як правильно реагувати на небезпечні ситуації. Вживаючи заходів, спрямованих на забезпечення безпеки цієї уразливої категорії, держава повинна враховувати ці особливі обставини. У цьому зв’язку за даними Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, побутовий травматизм є основним чинником смерті дітей від зовнішніх причин. За останні п’ять років у пожежах загинули 542 дитини. Найчастіше пожежі виникають через необережне поводження і пустощі з вогнем, порушення правил обладнання та експлуатації електроприладів і пічного опалення. Дитячі розваги з вогнем стали причиною пожеж. Так: 2004 р. – у 1710 випадках, 2005 р. – 1769, 2006 р. – 1299, 2007 р. – 1324, 2008 р. – 1015, 2009 р. – у 896, 2010 р. – 1730, 2011 р. – 1118 випадках. Тобто простежується тенденція до збільшення кількості надзвичайних ситуацій, пов’язаних із пожежами та вибухами.
За даними вітчизняних наркологів в Україні постійно вживає алкогольні напої 1% 12–13-річних дітей і близько 5% 16–18-річних. Перевірка, проведена Генеральною прокуратурою на виконання доручення глави держави, встановила: органи виконавчої влади всіх рівнів і уповноважені правоохоронні структури не вживають вичерпних заходів щодо протидії поширенню серед дітей алкоголізму та наркоманії. Лише за три місяці 2012 року виявлено 3,5 тис. фактів розпивання підлітками спиртних напоїв, появи у стані сп’яніння та паління в громадських місцях. Разом з тим, стосовно осіб, які реалізовували дітям алкогольні напої та цигарки, складено лише 1,3 тис. адмінпротоколів Встановлено лише 102 правопорушення, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків у 9 тис. перевірених навчальних і розважальних закладах.
За результатами опитування, 47% дітей відповіли, що батьки взагалі нічого не знають про проблеми, які турбують дитину (особливо на цьому наголошують дівчата та діти 16 – 17 років). 42% дітей відмічають, що батьки майже нічого не знають про те, як вони витрачають свої кишенькові гроші, близько третини опитаних дітей відмітили, що батьки не знають, які оцінки отримує дитина у навчальному закладі (із дорослішанням дитини батьківський контроль зменшується). 8% дітей зазначають, що батьки необізнані щодо їх стану здоров’я (особливо серед 16 – 17-річних та мешканців обласних центрів). Поза батьківським контролем залишається активність дитини в Інтернеті – 40% респондентів (серед хлопців – 47%, серед дівчат – 33%) вказали, що батьки зовсім не контролюють, що вони роблять в Інтернеті.
Соціально-економічні негаразди спричиняють і посилюють кризу інституту сім’ї. В 1367,6 тис. родинах в Україні діти не мають одного чи обох батьків. У 2009 р. народилося поза шлюбом 93,5 тис. дітей, або кожна п’ята дитина.
За даними Міністерства внутрішніх справ України, у І півріччі 2010 р. понад 19 тис. осіб притягнуто до відповідальності за злісне ухиляння від виховання дітей. За рішенням судів щороку з сімей вилучаються 8 – 11 тис. дітей. На жаль, мають місце непоодинокі випадки, коли діти вилучаються з неблагополучних сімей несвоєчасно
На сьогодні немає зведених офіційних відомостей про загальну кількість дітей та молоді, котрі живуть та працюють на вулицях. За різними оцінками, іх – від 40 тис. до 300 тис. осіб. Дедалі більшу допомогу безпритульним та бездоглядним дітям надають заклади соціального захисту, створені громадськими та релігійними організаціями, яких нині налічується вже понад 70. Однак 48% дітей в Україні вважають, що державна не завжди турбується про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, або турбується не в повній мірі. Слід обміркувати дії держави по захисту прав соціально незахищених дітей. Такий же відсоток дітей, тобто 48%, засвідчив порушення права дітей на любов та піклування з боку батьків. Особливо гостро це відчувають діти 10 – 13 років (52,6%).
Протягом 2010 р. статусу дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, надано 16707 дітям, а впродовж 2011 р. – 15477, тобто на 8% менше, ніж в попередньому році. У 2010 р. громадянами України було усиновлено 2247 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а іноземцями – 1202 дитини. У 2011 р. українцями було усиновлено 2114 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а іноземними громадянами – 970 дітей. Таким чином, Україна перестала бути донором міжнародного усиновлення.
За світовими критеріями освіти, висунутими у звіті Світового економічного форуму в Давосі щодо конкурентоспроможності держав зі 140 країн за якістю освітньої системи України посідає 56 місце (Польща – 62 місце, Росія – 78, Грузія – 119). Найбільш виграшно Україна виглядає стосовно коефіцієнту охоплення населення вищою освітою – 8 місце, а також коефіцієнту охоплення населення загальною середньою освітою – 44 та стосовно якості природничо-математичної освіти – 42 місце. В питаннях управління освітою, менеджменту освіти та підготовки керівників навчальних закладів Україна знаходиться на 109 місці у загальному рейтингу. Австралійські вчені провели дослідження якості вищої освіти у світі, яке показало, що виші США, Швеції та Канади є найкращими у світі. Україна також потрапила до даного рейтингу і опинилась на 25 місці, що є досить непоганим результатом. 24-у позицію займає Іспанія.
У 2011 році 75,9 відсотків дітей від загальної кількості з 3 до 6 років здобували дошкільну освіту у дошкільних навчальних закладах (2009 р. – 61%, 2010 р. – 61,3 % ).
Ще однією проблемою є неповна реалізація права на освіту дітей з неблагополучних сімей не навчаються. 40, 5% втратили інтерес до навчання. Майже 14, 8% дітей вимушені працювати, а 8, 9% дітей батьки не дозволяють навчатися.
Компетентні органи державної в співпраці з громадськими організаціями і конкретними родинами вдали повинні докласти максимум зусиль для реалізації цих невід’ємних прав дитини.
В авторський колектив Звіту увійшли Руслан Бортнік, Роксолана Мельник, Ігор Печенкін, Катерина Аландаренко, Валерія Манзюк і Дарина Богатчук.
Цей Звіт відправлено в органи державної влади України та міжнародні організації.
З повним текстом документу можна ознайомитися на сайті «Спільної Мети» – http://commongoal.org.ua/
Всеукраїнська громадська організація
“Правозахисна організація “Спільна Мета”
Human rights organization
“Common Goal”
Phone: E-mail:
+380509748341; +380442553635 common_goal2004@yahoo.com
Громадська організація „Правозахисна організація „Спільна Мета” заснована у грудні 2004 року. 10 грудня 2009 року на Установчих Зборах було прийнято рішення про реформування “Спільної Мети” у Всеукраїнську громадську організацію. Членами організації є 56 осіб – переважно молоді юристи, тренери з прав людини, фахівці та випускники міжнародних програм з 18 регіонів України. Ми представлені в АР Крим, м. Києві, Житомирській, Київській, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Львівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій, Миколаївській, Одеській, Чернігівській областях.
Мета створення організації – об’єднання громадських ініціатив для здійснення діяльності з побудови в Україні громадянського суспільства та правової держави, а також сприяння забезпеченню реалізації, захисту та затвердженню непорушності та невід’ємності конституційних та міжнародно-визнаних прав, свобод, та законних інтересів людини та громадянина.
Головними напрямками нашої діяльності є проведення антдидискримінаційних заходів, моніторинг дотримання прав і свобод людини в Україні відповідно до міжнародних стандартів та правова освіта громадян.
З 2005 року громадська організація «Правозахисна організація «Спільна Мета» проводить періодичні моніторинги виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері прав людини та підготовку альтернативних (громадських) звітів. Так, було підготовлено альтернативні державним громадські звіти “Щодо виконання Україною положень Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин” (2007 рік) та “Аналіз стану та зауваження щодо виконання Україною положень статті 30 Європейської соціальної хартії (переглянутої)” (2008 рік), Конвенції ООН з прав дитини (2010 рік), Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин (2010 рік), Дотримання міжнародних стандартів захисту прав дитини в Україні в 2010 – 2012 рр. (2013 рік). Наразі, ми здійснюємо активний моніторинг «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» (Рада Європи), «Конвенції про права дитини» (ООН). Ми працюємо у контакті з провідним національними та міжнародними інституціями в сфері прав людини.
З 2007 року “Спільна Мета” займається практичним захистом прав людини в державних органах та судовій системі, у 2009 році започатковано антикорупційну діяльність.
«Спільна Мета» представлена в громадських радах 8 міністерств і відомств України.
+38 044 255 3635
+38 050 974 8341
